Говорити сьогодні будемо про те, як слідчі органи чинять тиск не лише на суддів, а й на захисників або як правова система в Україні перетворюється на інструмент репресій. Нещодавнє гучне затримання адвокатки Ольги Панченко та справа її підзахисного — українського вченого Олега Мальцева — стало тривожним дзвінком для всієї української системи правосуддя. Ці події продемонстрували небезпечну тенденцію: силові органи все частіше не тільки ігнорують фундаментальні принципи кримінального процесу, а й починають переслідування тих, хто намагається ці принципи захищати.
Адвокат Олександр Бабіков у детальному розборі ситуації, опублікованому в газеті «Суспільний Прибій», зазначає, що затримання адвоката Ольги Панченко стало певним каталізатором, що привернув увагу суспільства до питань справедливості судочинства, можливості захистити свої права у кримінальному провадженні, місця адвокатів у системи правосуддя. А маніпуляції, підміна інформації та тиск на суддів супроводжували справу Олега Мальцева від самого початку.
Далі адвокат О.Бабіков акцентує увагу на наступному: «Як слушно зауважив ЄСПЛ у справі «Намазов проти Азербайджану», «Особливий статус адвокатів надає їм центральне місце в здійсненні правосуддя як посередникам між громадськістю та судами». У цьому ж рішенні Суд акцентував увагу також на те, що «професійні асоціації адвокатів відіграють фундаментальну роль у забезпеченні захисту прав людини і тому повинні мати можливість діяти незалежно, а повага до колег по професії та саморегуляція юридичної професії мають першочергове значення.».
Чи здатне судочинство бути справедливим, якщо висловлювати свою позицію та міркування зможуть лише прокурори? Чи зможе суд встановити об’єктивно обставини справи, якщо роль захисника буде пасивною, і останній насамперед буде піклуватися про власну безпеку та благополуччя? Відповіді очевидні. Проте, щоразу сторона обвинувачення: прокурори, слідчі, детективи та оперативні підрозділи, намагаючись досягнути своєї мети тиснуть на суди, а останнім часом все більше і на адвокатів.
Чи є сенс тиснути на суд, схиляючи суддю ухвалити певне рішення, обґрунтовуючи своє прохання у позапроцесуальний спосіб, натякаючи на необхідність притримуватись «державницької позиції», використовувати натяки та погрози наслідків, якщо бажане рішення не буде прийнято, у справах, де розслідування проведено законно, повно і об’єктивно? І на це питання відповідь очевидна.
Справа Ольги Панченко яскраво продемонструвала, як правоохоронні органи використовуючи слабкість прокурорського нагляду та судового контролю, маючи на руках «слабку» справу, намагаються здобути свою «перемогу» за будь-яку ціну. Як здійснюється маніпуляція доказами та суспільною думкою, «клеються ярлики» на тих, хто насмілився відстояти свою думку, боротися за справедливість, для себе, клієнтів, колег.
Складно сказати, що стало основною причиною арешту клієнта Ольги – Олега Мальцева, його майнові статки, помста чи банальне бажання одержати нагороду та просування по службі.
Але маніпуляції, підміна інформації супроводжували цю справу з самого початку. Військовою контррозвідкою та групою цивільних.
І перше з чого почала військова розвідка – перевіряти наскільки законно Олег Мальцев одержав дипломи про освіту та свідоцтво адвоката. В місті Одеса, де питання національної безпеки внаслідок географічного розташування надзвичайно важливі.
Чи встановлено зв’язок однодумців Олега Мальцев з представниками спецслужб чи інших державних органів рф? Також ні. Але науковці, та взагалі інтелігентні люди найбільш вразлива група.
І хоча на перший погляд здається, що сенсу у цьому розслідуванні було небагато, зазвичай найлегше «нейтралізувати» або створену власноруч «злочинну» групу, або імітувати таке викриття.
Оперативний підрозділ «виявив», як зазначено в повідомленні про вчинення злочину «групу осіб з 23 чоловік, переважна більшість з яких громадяни рф». Цю ж інформацію розміщено і на офіційних ресурсах правоохоронних органів які прозвітували майже про «нейтралізацію осередка фсб». Насправді, переважно це були громадяни України, а також рф, США, Кригизстану, Білорусі, ФРН, які не мали жодного відношення до рф чи її структур.
Проте, через різні «зливні бачки» почали формувати думку про «російський слід». Спочатку в процесуальних документах зазначалось, що група «озброєна», але коли з’ясували, що вся зброя офіційно придбана на підставі дозволів, є легальною мисливською або спортивною, плавно «перекваліфікували» з «озброєної» на «воєнізовану». А «воєнізованою» визнали на підставі того, що дехто з них у застосунку «Дія» проходив курс надання першочергової медичної допомоги, а під час спілкування використовували слоган «так точно».
У справі Олега Мальцева я виділив би два найгірших моменти, як діагноз системи кримінального судочинства:
1. Слідство проведено оперативним підрозділом, оскільки понад 90% процесуальних документів складено оперативним працівником, а не слідчим чи прокурором. В оперативному підрозділі проведення слідчих дій доручалось виключно тому оперативнику, який і «виявив» злочин, який зміг поєднати в своїй особі ролі «заявника» та «слідчого». Функції слідчого, прокурора звелись до ролі статистів, а судовий контроль – до узаконення рішення, прийнятого оперативним підрозділом.
2. «Взяття в полон» для укладання угоди. Правоохоронні органи багато писали про «суспільну небезпечність» виявленої ними «воєнізованої організації» Олега Мальцева, про те, що її учасники, самотужки, в кількості до 2 десятків, без будь-якого військового досвіду намагалися захопити ціле місто – Одесу, на що не зважилась кількатисячне угрупування військ рф.
Але, чому з такої «небезпечності» групи, ті, хто погодився визнати себе винуватим, за згодою прокурора та суду «отримали» покарання у вигляді умовного строку з мінімальним випробуванням, або штраф, еквівалентний менше 1,5 тисяч доларів США? Надали вони «надзвичайно важливі свідчення та докази»? Ні. Сприяли у інший спосіб органам правопорядку? Також ні.
Видається «формула успіху» полягає в іншому. Особа тримається під вартою без визначення застави доти, доки не визнає свою вину. Не важливо у чому. Визнаєш вину, укладаєш угоду, одержуєш мінімальне покарання. Але вже позбавлений можливості вимагати правди та компенсації за незаконне затримання, бо визнав що вчинив злочин. Не згоден на таку «делікатну пропозицію» з боку правоохоронців – гний без застави доки або не сконаєш, або не погодишся визнати себе винуватим.
І це друга найскладніша проблема угод у кримінальному судочинстві. Адже поява з початком війни такого «інструменту» як «безальтернативне тримання під вартою» надає можливість утримувати в СІЗО особу роками. Головне «написати правильно» підозру та кваліфікувати за «потрібною» статтею КК.
І саме привернення уваги суду та спільноти до таких зловживань у цій справі спричинило реакцію правоохоронців, що призвела до затримання Ольги Панченко. З одного боку «реалізувати» погрозу, яку висловлювали раніше, а з іншого, «натякнути» іншим адвокатам на те, що необхідно «більш виважено» підходити до захисту своїх клієнтів.
Збільшення кількості обшуків у адвокатів, порушення щодо них кримінальних проваджень лише за фактом надання консультацій, що вказують на порушення прав особи та законів, погрози, а вже й фактичне взяття під варту виключно за правову позицію, вочевидь вказує на істотні проблеми у всій системі правосуддя, її руйнації, нездатності забезпечити суспільству справедливість.
* 25 квітня 2025 Апеляційний суд змінив запобіжний захід для Ольги Панченко та відпустив її під заставу.
Читатйте також: «Ціна захисту: Ігор Федоренко про тиск на адвокатів і боротьбу за свободу Ольги Панченко»
